Лекція № 11. л/с “Захворювання печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози. Стоматити. Гельмінтози”

План лекції:

1.Стоматити.

2.Хронічний холецистохолангіт.

3.Гельмінтози.

1. Стоматит – запальне захворювання  слизової оболонки ротової порожнини.

Причини виникнення

Значне місце відводиться  бактеріальному чиннику. Збудниками захворювання є: стрептокок, стафілокок, віруси, гриби. Стоматит може бути одним із ускладнень антибіотикотерапії.

Сприяють розвитку стоматиту:

– зниження опірності організму після інфекційного захворювання,

– дистрофія,

– недоношеність.

Класифікація

Залежно від ступеня ураження слизової оболонки:

1. Катаральний

2. Афтозний

3. Виразково – некротичний

Залежно від чинника, що призводить до розвитку стоматиту:

1. Бактеріальний

2. Вірусний

3. Грибковий

4. Медикаментозний

Клініка

Катаральний ( бактеріальний) стоматит характеризується:

  • підвищення  температури тіла до 37-37,5*С,
  • зниження апетиту,
  • порушення сну,
  • дратливість,
  • відмова від їжі (болісність під час смоктання),
  • збільшення підщелепних лімфовузлів,
  • гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини, болісність її,
  • обкладений язик, сухість губ, поява тріщин у кутах рота.

Афтозний ( або вірусний, герпетичний) стоматит  характеризується:

  • підвищення температури тіла до 39-40*С,
  • зниження апетиту, загальна слабкість,
  • порушення сну, дратливість,
  • збільшення підщелепних і шийних лімфовузлів,
  • гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини, поява афт –ерозій діаметром 1-5 мм, круглої або овальної форми, вкритих жовтувато-сірим нальотом, оточених червоним обідком,
  • болісність під час жування, обкладений язик,
  • сухість губ, тріщини в кутах рота.

Виразково- некротичний стоматит   виникає як наслідок прогресування катарального або афтозного стоматиту. Запалення охоплює всі шари тканин щоки і характеризується:

  • дуже важкий стан дитини, температура тіла 39-40*С і практично не знижується під дією жарознижувальних препаратів,
  • відсутній апетит, дитина млява, в контакт з оточуючими вступає погано,
  • гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини,
  • поява на зміненій слизовій оболонці афт – ерозій діаметром 1-5 мм, круглої або овальної форми, вкритих жовтувато-сірим нальотом, оточених червоним обідком,
  • поява на слизовій оболонці рота глибоких виразок, дно яких вкрито біло – сірим нальотом,
  • болісність під час жування, обкладений язик,

Медикаментозний стоматит   виникає на 3 – 4 добу або після лікування антибіотиками. Він починається подібно до афтозного. Характеризується:

  • підвищення температури тіла до 39 – 40*С,
  • порушення апетиту, сну,  дратливість,
  • болісність у ротовій порожнині,
  • збільшення підщелепних лімфовузлів,
  • гіперемія та набряклість слизової оболонки ротової порожнини,
  • поява пухирів на слизовій оболонці, які лопають і лишають по собі ерозії. Ерозії поступово вкриваються нальотом сірого кольору,
  • болісність, неприємний запах із рота.

Кандидозний стоматит (пліснявка)  виникає внаслідок патогенної дії дріжджоподібних грибів роду Candida, які діти можуть отримувати за таких умов:

– слабокисле середовище в порожнині рота дітей 1-го місяця життя,

– недоношеність,

– дистрофія,

– зниження опірності організму дитини іншими захворюваннями, особливо якщо їх перебіг супроводжується явищами ацидозу.

Кандидозний стоматит характеризується:

– підвищення температури тіла до37-37,5*С,

– відмова від їжі через болісність під час смоктання,

– гіперемія та набряк слизової оболонки, сухість її,

– поява на слизовій оболонці біло-сірої крапкової висипки, елементи якої розміром з макове зернятко поступово збільшуються і можуть зливатися,

– спочатку наліт важко зняти, пізніше він знімається легко, натомість залишається ділянка гіперемії,

– наліт поширюється поступово з язика на слизову оболонку ротової порожнини.

Лікування

Раціональна їжа (гомогенна, рідка, тепла, вітамінізована).

Оброблення ротової порожнини інтерфероном, вініліном, 20% розчином бури в гліцерині, 100 % цукровим сиропом, 2% розчином натрію гідрокарбонату, розчином ціанокобаламіну з ністатином.

Для знеболювання використовують 0,5% розчин новокаїну, анестезинову емульсію.

Слизову оболонку змащують суспензією пімофуціна, зрошують  стоматодином, олією шипшини, обліпиховою  олією , олійним розчином ретинолу ацетату.

Витяг з наказу № 429 від  27.08.2004                                                                        

Про затвердження Протоколів  надання медичної допомоги

дітям за спеціальністю

“дитяча терапевтична стоматологія”

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

Клінічна форма: хронічний рецидивуючий афтозний стоматит

Діагностичні критерії:

Клінічні:

болісність у порожнині рота;

регіонарний лімфаденіт;

ерозія (афта) круглої або овальної форми оточена облямівкою червоного кольору;

Лікування:

Загальне:

імуномодулятори бактеріального походження (при середньотяжкий та тяжкій формах захворювання);

Місцеве:

знеболення (місцево);

антисептики (місцево);

 вітамінні препарати (місцево);

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ

 Кандидози слизової оболонки порожнини рота

Критерії діагностики:

Клінічні

печія і біль, що підсилюються при прийомі їжі, порушення смакових відчуттів;

біль при відкриванні рота, кровоточивість із тріщин червоної облямівки, кутів рота

сухість слизової оболонки порожнини рота;

наявність білого творожистого нальоту, плівок, бляшок, ерозій;

тріщини червоної облямівки губ, кутів рота, лущення губ

ерозії в кутах рота на інфільтрованій та гіперемійованій основі

набряк, гіперемія язика;

вогнищевий білий рихлий наліт у вигляді плівок на язиці, десквамація

Лікування:

Загальне

– протигрибкові препарати азольної групи

протигрибкові антибіотики

імунокорегуючі препарати

вітамінні препарати

лікувальне харчування (продукти харчування, що пригнічують ріст грибів (морква, лимон, морська капуста, кориця; продукти з мікроелементами; кисломолочні продукти)

еубіотики

Місцеве

–    нормалізація рН ротової рідини (лужні розчини) – місцево;

антимікотики (азольна група) – місцево;

протигрибкові антибіотики (місцево);

аліламінові сполуки (місцево);

антисептики з протигрибковою активністю (місцево);

імуномодулятори (місцево);

еубіотики (місцево)

санація порожнини рота

2. Хронічний холецистохолангіт – хронічнийрецидивуючий запальний процес жовчного міхура і внутрішньопечінкових жовчних ходів, що супроводжується  порушенням  моторики жовчних шляхів і змінами фізико – хімічного складу жовчі.

Головні чинники

Значну роль відіграє інфекція, що може проникати в жовчний міхур і внутрішньопечінкові жовчні ходи із кишок, а також по лімфатичних шляхах і гематогенно.

У більшості випадків інфікування здійснюється за рахунок умовно – патогенної мікрофлори з нижніх відділів травного каналу ( кишкова паличка, стрептокок , ентерокок , протей, також ентеровіруси, патогенні гриби, найпростіші).

Клініка

У період загострення:

Виражений больовий синдром. У хворих із гіперкінетичною дискінезією – короткочасний інтенсивний переймистий біль, із гіпокінетичною формою – ниючий, тупий, розпираючий біль у ділянці правого підребер’я.

Диспепсичні явища частіше у вигляді закрепів. Спостерігають поганий апетит, нудоту, блювання, гіркоту в роті.

Астеновегетативний синдром виявляється підвищеною втомлюваністю, слабкістю, млявістю, головним болем, розладами сну.

Синдром загальної інтоксикації проявляється блідістю шкірних покривів, обкладеним язиком, неприємним запахом із рота.

Під час об’єктивного обстеження:

– болючість під час пальпації у ділянці правого підребер’я,

– симптом Кера – Образцова :  болісність під час пальпації  у правому підребер’ї, в проекції жовчного міхура,

– симптом Ортнера : болісність унаслідок постукування ребром долоні по правій ребровій дузі,

– симптом Мерфі: внаслідок натискання рукою в ділянці проекції жовчного міхура у положенні хворого сидячи у нього з’являється болісність, особливо на вдихові.

– характерними симптомами хронічного холецистохолангіту є збільшення та ущільнення печінки (+ 2 + 4  см) та чутливість її під час пальпації.

У період неповної клінічної ремісії:

Скарги відсутні, але існує помірна больова  чутливість під час пальпації живота та ознаки хронічної інтоксикації.

У період повної клінічної ремісії :

Відсутні скарги, біль під час пальпації живота, ознаки інтоксикації

Лікування

Госпіталізація дитини на 3- 4 тижні.

Збільшити кількість споживання їжі до 5-6 разів на добу. Виключити смажені страви, жирні, копченості.

Застосовувати антибіотики широкого спектру дії ( еритроміцин, олеандоміцин, лінкоміцин, оксацилін, ампіцилін, ампіокс), препарати нітрофуранового ряду.  Курс лікування14 днів.

Застосовувати еубіотики  для запобігання розвиткові дисбактеріозу (біфідумбактерин, лактобактерин, лінекс).

Застосовувати жовчогінні препарати.

З метою зняття запального процесу проводити фітотерапію.

Хронічний панкреатит (ХП) -поліетіологічне захворювання
з фазово-прогресуючим перебігом, осередковими чи дифузнодегенеративними, деструктивними змінами ацинарної тканини,екзокринної і ендокринної функцій.

Етіологія.
Найбільш частими причинами виникнення ГП у дітей є слідуючі фактори:
І. Безпосередньо ушкоджуючи парнхиму підшлункової залози.
1.Інфекції вірусні: епідемічний паротит, вірусний гепатит, ентеровірус Коксакі В,
інфекційний мононуклеоз, червінка, вітряна віспа, Гермес, цитомегалія, кір, грип;
бактеріальні: псевдотуберкульоз, дізентірія, сальмонельоз, перитоніт, сепсис. При цьому можливий як гематогенний, так і лімфо генний шлях проникнення інфекційного фактора.
2.Тупа травма підшлункової залози в результаті сильного удару в живіт.
ІІ. Обструктивні порушення, що призводять до підвищення тиску в панкреатичних протоках.
1.Анатомічні аномалії (кільцевидна або дільчаста підшлункова залоза, кіста холедоху).
2.Зміни зі сторони загального жовчного протоку або Футерова соску. У 75% людей головний вивідний проток підшлункової залози (Вірсунгів) впадає в дистальний відділ загального жовчного протоку. Тому при підвищенні тиску в міліарній системі в результаті
патології холедоху або сфінктеру Одді можливий міліарний рефлекс в панкреатичні протоки та внутрішньопротокова активація ензимів.
3.Патологія дванадцятипалої кишки: дуоденіт, дуоденостаз, часткова дуоденальна непрохідність. При підвищнні тиску в дванадцятипалій кишці виникає спазм сфінктера Одді, збільшується тиск в панкреатичних протоках та пригнічується секреція рідкої
частини соку в порівнянні з секрецію ферментів. При цьому виникає в´язкість секрету та концентрація білку, що призводить до внутрішньопротоковому утворенню білкових
преципітатів (білкові пробки).
4.Гельмінтози.
5.Гепатобіліарна патологія.
ІІІ. Дизметаболічні причини (гіперкальціємія).
ІV. Гострі порушення кровообігу (тромбоз, емболія, тривалий спазм судин підшлункової залози) можуть виникати при:
1.Есенціальній гіперліпідемії – виникає обструкція судин залози краплями жиру та атероматозними бляшками.
2.Системних захворюваннях (вузликовий пери артеріїт, хвороба Кавасакі, некротичний ангіїт, інші васкуліти).
V. Токсичні та медикаментозні ураження:
1.Отруєння свинцем, ртуттю, миш´яком, фосфором та ін..
2.Медикаменти: L-аспарагіназа, азатіорин, гіпотіазид, фуросемід, естрогени, метронідазол, тетрацикліни, сульфаніламіди, вальпроєва кислота, аспірин (синдром Рея), високі дози глюкокортикоїдів.
VІ. Алергія: можливий розвиток ГП на фоні харчової алергії , а також після вакцинації. Спочатку виникає сенсибілізація організму, а потім виробляються антитіла до тканини підшлункової залози. При подальшому потраплянні алергену розвивається анафілактична органоспецифічна реакція за типом Артюса з ураженням підшлункової залози.
Аліментарний фактор у чистому вигляді здатен викликати ураження підшлункової залози лише при хронічному дефіциті білку у їжі (квашиоркор). Надлишкове вживання жирної, смаженої їжі може бути лише додатковим фактором, що провокує маніфестацію захворювання на фоні інших вищенаведених причин.
У 25% дітей, хворих на ГП, етіологію встановити не вдається.
Патогенез.
При любому ушкодженні тканини підшлункової залози розвивається запальна реакція, що супроводжується набряком та клітинною інфільтрацією. Клітини запального інфільтрату виробляють продукти перекисного окислення, вільні радикали. В результаті
цього знижується внутрішньоклітинні рН, порушуються енергетичні процеси,вивільнюються лізосомальні ферменти. Порушення бар´єрних властивостей мембран лежить в основі феномену відхилення ферментів у кров, можливо, це пов´язано з утворенням в мембранах перекисних каналів (кластерів). Вихід лізосомальних ферментів в
цитоплазму потенціює ушкодження та здійснює інтрапанкреатичну активацію ензимів, а саме трипсиногену, який може активувати інші ферменти. В розвитку аутолізу підшлункової залози максимальне значення мають еластаза та фосфоліпаза А. Активація калікреіногену сприяє місцевому розширенню судин, збільшенню проникненості, що ще більше підсилює мікроциркуляторні розлади та збільшує ушкодженя підшлункової залози.

Класифікація гострого панкреатиту.
Розрізняють 2 форми (стадії) ГП на підставі клініко-морфологічних даних:
1)інтерстиціальний (набряково-серозний);
2)деструктивний (панкреонекроз).
Клініка гострого панкреатиту.
В дитячому віці ГП звичайно проявляється у формі інтерстиційного панкреатиту.
Головна скарга при цьому – біль у животі. Біль локалізується в епігастрії або в області пупку, розлита, часто ірадіірує в ліве підребер´я, ліве плече та лопатку, ліву поясничну область. Іноді біль розташовується у вигляді поперечної полоси від підрбер´я до
підребер´я, інколи буває опоясуючою. Часто біль провокує жирна, смажена, холодна їжа.
Біль полегшується в положенні сидячи, лежачи на животі або зігнувшись на лівому боці. Біль супроводжується відчуттям тяжкості, розпирання у верхніх відділах животу, метеоризмом, відрижкою. Апетит відсутній, турбує нудота, часто – блювання, що має
повторний, багатократний характер, не приносить полегшення. Стул звичайно затриманий.
Температура тіла нормальна або субфебрильна. При повторному блюванні та сильних болях розвивається колаптоїдний стан.
При об´єктивному огляді звертають на себе увагу блідість або, навпаки, гіперемія обличчя (в результаті гіперкінінемії), тахікардія, приглушеність тонів серця, тенденція до артеріальної гіпотензії. Живіт м´який при пальпації, можу бути здутий, в епігастрії іноді
виявляють болісну поперекову резистентність м´язів (симптом Керте). В проекції підшлункової залози пальпується поперековий болісний тяж. Позитивні симптоми МейоРобсона, Френкеля (нудота та біль в спині при перкусії по мечовидному відростку), Бергмана та Калька (біль при стуканні по лівому підребер´ю. Завжди визначають стійкий
біль при глибокій пальпації в зонах Шоффара та Губергріца, в точці Мейо-Робсона (на межі верхньої та середньої третини по лінії, що з´єднує пуп та кут лівої реберної дуги) та Кача (по лівому краю прямого м´яза животу на 4-6 см вище пупка).
В клінічному аалізі крові може бути незначний лейкоцитоз, нейтрофільоз із зсувом вліво, іноді невелике підвищення АЛТ, гіпоглікемія. Гіперферментемія (підвищення рівня амілази, ліпази, трипсину) при інтерстиціальному панкреатиті може бути помірною та нетривалою, характерна швидка позитивна динаміка під впливом терапії.
Тяжкі форми ГП (панкреонекроз) у дітей зустрічаються рідко. Для цієї форми характерні дуже інтенсивний біль постійного характеру, невпинна блювота. Типові гемодинамічні розлади: шок, колапс. Стан хворого тяжкий, виражена блідість, акроцианоз.
На шкірі навкруги пупку, на бокових та передній поверхні животу, рідше на шкірі обличчя та кінцівок можуть з´являтися плями жовтого або фіолетового кольору в результаті жирового некрозу підшкірно-жирової клітчатки. Тромбогеморагічні розлади у вигляді екхімозів та геморагічної висипки (краплин кровавої роси) на передній поверхні животу, в області сідниць та поясниці.Часто розвивається жовтяниця (механічна та паренхіматозна).
Температура тіла субфебрильна або фебрильна. Пульс частий, слабкого наповнення,артеріальна гіпотензія.
Живіт здутий, напружений у зв´язку з супутнім парезом кишечнику та випотом ексудату в брюшну порожнину (асцит).
В аналізах крові – виражений нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, тромбоцитопенія. Часто буває гіпопротеїнемія зі зниженням альбумінів та підвищенням альфа-глобулінів, гіперліпідемія, гіперглікемія, глюкозурія, гіпокальціємія, протеїнурія.
Стійка і виражена гіперферментемія (підвищення амілази, ліпази, трипсину) або навпаки, активність цих ферментів знижується, що є поганою прогностичною ознакою.
Ускладнення.
Панкреонекроз може давати ранні та пізні ускладнення.
Ранні:
1) шок;
2) печінкова недостатність;
3) ниркова недостатність;
4) ДВС, кровотечі;
5) цукровий діабет.
Пізні:
1) псевдокисти підшлункової залози;
2) абсцеси та флегмона підшлункової залози;
3) свищі;
4) перитоніт.
Діагностика.
Діагноз ГП обґрунтовують на клініко-анамнестичних даних, дослідження відхилення ферментів підшлункової залози та результатах лучової діагностики (УЗД, комп´ютерна томографія).
Дослідження відхилення панкреатичних ферментів визначає, що при ушкодженні, набряку та порушенні відтоку із підшлункової залози збільшується відхилення ферментів у кров та виділення їх із сечею (гіперамілаземія, амілазурія, гіперліпаземія). Співвідношення
інгібітор/трипсин при ГП знижено. Може бути гіперглікемія, гіпокальціємія, підвищення активності трансаміна.
При лучовій діагностиці (УЗД, комп´ютерній або магнітно-резонансній томографії) характерно дифузне збільшення підшлункової залози в розмірах, зниження ехогенності
тканини, нечітка візуалізація контурів, візуалізація кіст.
Диференційний діагноз ГП проводять з багатьма захворюваннями, що супроводжуються інтенсивним болем в животі: перфорацією виразки, гострою кишковою непрохідністю, печінковою колікою, гострим апендицитом, гострим холециститом та ін.
Лікування.
При підозрі на ГП хворого треба негайно госпіталізувати. На до госпітальному етапі потрібно ввести анальгетики та спазмолітики.
Дієта. В перші 3 доби – голодування з поступовим розширенням дієти до столу №5 на 6 місяців.
Медикаментозна терапія повинна вирішити наступні питання:
1)ліквідація больового синдрому (анальгетики, спазмолітики, холінолітики);
2)пригнічення функціональної активності підшлункової залози (Нгістаміноблокатори, препарат соматостатину – сандостатин (окреотид));
3)зменшення ферментативної токсемії (інгібітори протеоліза, глюкозо-сольові розчини, плазма, плазмоферез, гемосорбція);
4)ліквідація моторних порушень (прокінетики);
5)призначення панкреатичних ферментів;
6)профілактика гнійних ускладнень (антибіотики).
7)фітотерапія (гусина лапчатка, чистотіл, календула, корінь алтею);
8)мінеральні води низької мінералізації (боржомі, слав´янівська, єсентуки №4, миргородська, нафтуся) без газу, тепла.
Диспансерне спостереження дітей з гострим панкреатитом триває на протязі 3 років: 1-й рік – 4 рази, 2-й рік – 2 рази на рік, крім клінічного огляду рекомендується дослідження сечі на амілазу, копро грама, УЗД. Через 3 роки дитину переводять до групи загрожуємих по хронічному панкреатиту з одним щорічним оглядом на протязі 2 років.

3. Гельмінтози – група захворювань людини, спричинених паразитарними черв’яками – гельмінтами.

Аскаридоз

Спричинюється аскаридами.

Потрапивши в кишки людини, личинки звільняються від оболонок, проникають через слизову оболонку в кровоносні судини – в русло ворітної вени,  кровоносні судини печінки, звідти через нижню порожнисту вену потрапляють у праву половину серця і через легеневу артерію в легені. Личинки просвердлюють стінки альвеол, мігрують у бронхіоли, бронхи, із мокротинням потрапляють у ротову порожнину і проковтуються, потрапляють у шлунок, кишки, де вони перетворюються на зрілі форми. Цикл розвитку становить 2 – 2,5 міс. Протягом року аскариди живуть у кишках. Після цього терміну вони гинуть і виводяться з фекаліями назовні.

Клінічні прояви

Фаза міграції личинок (2-3 тижні)

Кашель, нежить, загальне нездужання, підвищення температури тіла, кропив’янка, свербіж, нестійкі осередки інфільтрації у легеневій тканині.

Кишкова фаза

Погіршення апетиту, нудота, слинотеча, біль у животі, який локалізується переважно навколо пупка, метеоризм, пронос чи закреп, симптоми інтоксикації, блідість, надмірна пітливість, іноді судоми, втрата маси тіла, послаблення пам’яті.

Аскариди можуть заповзати у жовчний міхур, жовчні протоки, червоподібний відросток і бути причиною кольок, апендициту. Велике скупчення аскарид у тонкій кишці спричиняє явище обтураційної непрохідності. У разі масивної інвазії аскариди потрапляють у шлунок, ротову порожнину, в дихальні шляхи і зумовлюють механічну асфіксію.

Ентеробіоз

Збудником ентеробіозу є гострик. Місце паразитування : нижній відділ тонкої та верхній відділ товстої кишки, червоподібний відросток, де через 12-14 діб гострик досягає статевої зрілості. Тривалість життя гострика становить 20-30 діб. Самка  відкладає яйця в періанальних складках (10-12 тис), які через 4 – 5 годин стають інвазійними. Після відкладення яєць самка гине.

Клінічні прояви

Клініка ентеробіозу залежить від кількості паразитів та реактивності організму. У разі незначної інвазії прояви захворювання можуть бути зовсім відсутніми, але паразитування великої кількості гельмінтів викликає серйозні розлади здоров’я.

Місцеві прояви

Стійкий свербіж та неприємні відчуття печіння у ділянці відхідника, промежини або статевих органів, виділення з піхви, анальні та ректальні тріщини, розчухи шкіри, які можуть привести до екземи, гнійничкових висипань, абсцесів, іноді – нічне нетримання сечі ( енурез). У дівчаток можуть виникати вульвовагініт, цистопієліт.

Загальні прояви:

Ознаки загальної інтоксикації з неврологічною симптоматикою ( дратливість, загальна слабкість, швидка втомлюваність, порушення сну, головний біль, запаморочення , можуть бути судомні напади.

Диспепсичні прояви ( нудота,  іноді  блювання, бурчання в животі, метеоризм, погіршення апетиту, закрепи або проноси з домішками слизу, іноді зниження маси тіла).

Періодичний біль у животі, часто в іліоцекальній ділянці, що може симулювати напад апендициту.

Трихоцефальоз

Збудником захворювання є волосоголовець. Місце паразитування: сліпа кишка і червоподібний відросток, а в разі масивної інвазії – вся товста кишка і дистальний відділ тонкої. Живляться волосоголовці кров’ю, тому їх вважають гематофагами. Тривалість життя – 5-6 років, іноді більше.

Клініка

Клінічні прояви захворювання залежать від  інтенсивності інвазії: можуть бути безсимптомні або малосимптомні форми, середньої важкості та важкі. Хворі  зниженого харчування, бліді, розвивається анемія, диспепсичні розлади (погіршення апетиту, слинотеча, нудота, блювання, біль у надчеревній ділянці).

Симптоми з боку нервової системи ( головний біль, запаморочення, загальна слабкість, дратливість, розлади сну, знепритомнення, іноді судоми).

Лікування

Для   лікування аскаридозу застосовують такі препарати:

Декаріс (левамізол)  одноразово, комбантрин ( пірантел)  протягом 1-3 днів, вермокс (мебендазол)  протягом 2 днів, нафтамон (алкопар)  одноразово, медамін протягом 1-2 днів.

Протягом 3 тижнів після курсу лікування застосовувати настій трав: пижмо, золототисячник, безсмертник.

Для лікування ентеробіозу:

Дотримувати санітарно – гігієнічних заходів:

Щоденні підмивання дитини 2 рази на добу з милом, часте миття рук, особливо під нігтями, постійне перебування дитини в трусах, які міняють щодня, прання білизни з кип’ятінням і обов’язкове прасування, коротко стригти нігті дитини. Перед нічним сном застосовувати очисні клізми : 0,5 столової ложки натрію гідрокарбонату на 1 склянку води. Змащувати ділянку відхідника і промежини  5%  анестезиновою маззю. Проводити медикаментозне лікування : вермокс, пірантел.

Для лікування трихоцефальозу:

Застосовують такі медикаментозні засоби:

Вермокс протягом 6 днів, дифезил протягом 5 днів, ефективність лікування підвищується, якщо провести 8 – 10 сеансів індуктотермії чи діатермії на ділянку сліпої кишки. Можна застосовувати кисневу терапію. Кисень вводять у пряму кишку після очисної клізми у кількості 100 – 150 мл на кожен рік життя протягом 7 днів. Після останнього введення кисню призначити сольове проносне та очисну клізму.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНО – ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ДИСКІНЕЗІЇ ЖОВЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ І ХРОНІЧНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ У ДІТЕЙ

  КРИТЕРІЇФОРМА ДИСКІНЕЗІЇХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ
ГІПЕРТОНІЧНАГІПОТОНІЧНА
АнамнезНевротичні реакції, емоційні навантаження, лабільність вегетативної нервової системиНегативні емоції, фізичні навантаженняСлабкість, млявість, ознаки інтоксикації, полігіповітаміноз
Сезонність загостренняОсінньо – весняний періодНе характернаОсінньо – весняний період
Больовий синдром:     Постійний біль     Зв’язок з          недотриманям      дієти    Не характерний Через 30 – 40 хв після холодної їжі    Характерний Через 1 – 2 години після жирної їжі    Характерний Через 1 – 2 години після жирної і смаженої їжі
Диспепсичний синдромБлюванняНудота, закрепи, відрижкаБлювання, закрепи, відрижка
Міхурові симптомиВиражен нерізкоВиражен нерізкоПозитивні
ІнтоксикаціяВідсутняВідсутняВиражена
Периферична кровБез змінБез змінЛейкоцитоз, збільшення ШОЕ, зсув вліво, анемія

СХЕМА ЛІКУВАННЯ ФОРМ ДИСКІНЕЗІЇ ЖОВЧНОГО МІХУРА

  ЛІКУВАЛЬНІ ЗАХОДИДИСКІНЕЗІЯ
ГІПОТОНІЧНАГІПЕРТОНІЧНА
ДієтаПродукти жовчогінної дії, що містять рослинну клітковинуОбмеження механічних та хімічних харчових подразників, жирів
Нейротропні засобиПереважно стимулюючої дії: кофеїн, елеутерокок, пантокрин, женьшень, ФіБС, екстракт алоеПереважно седативної дії: транквілізатори, новокаїн
СпазмолітикиЗастосування не показаноПапаверін, но – шпа, гангліоблокатори
Дуоденальні зондування, тюбажіПроводять не рідше 2 – 3 разів на тижденьПризначають з обережністю
Мінеральні водиВисокої і середньої мінералізації, кімнатної температури, переважно сульфатонатрієві  і сульфатомагнієві 3 рази на день, не більше 300 – 400 мл на день на 2 прийомиГідрокарбонатно – хлорідно – натрієві, відносно низької мінералізації, з низьким вмістом газу, в теплому вигляді, до 5 – 6 разів на день невеликими порціями